З початку двадцятого сторіччя і донедавна баклажан вважався традиційною південною культурою. З наростанням проблеми пошкодження колорадським жуком площі під ним стали різко скорочуватися. Єдиним виходом стало вирощування баклажана в теплицях. І тут сучасні технології, особливо малооб’ємна гідропоніка, ширше розкрили можливості цієї культури, допомогли їй пережити нове народження.

Ключовий елемент в структурі баклажана — коронна квітка. Так називають першу квітку, що з’явилася на рослині. Пагони, що утворюються нижче від коронної квітки, для збільшення врожаю плодів протягом вегетації рекомендується систематично видаляти. Із пагонів вище коронної квітки вибирають 2-4 найбільш розвинених і підв’язують їх шпагатом до шпалери, висота якої понад 2 м. Протягом вегетації їх систематично обкручують з збільшенням кількості пагонів густоту рослин потрібно зменшувати.

Як відомо, коренева система баклажанів погано засвоює магній, тому доцільно раз на тиждень проводити позакореневе підживлення цим елементом (10-15 мг/рослину). Не можна також запізнюватись із збиранням плодів, оскільки при формуванні насіння рослини витрачають велику кількість магнію. Оскільки він входить до складу хлорофілу, то при запізненні із збором врожаю плодів ріст рослин зупиняється. При вирощуванні баклажана на різних субстратах переважним за виносом елементом є калій: його винос більше ніж азоту в 3 рази, а від фосфору — в 2-5 разів. Високі врожаї демонструють районовані на Україні гібриди Адона та Фабіна.